Матриці життя
Як змінюються долі, життєві сценарії? Людина і світ це одне і теж саме. Але… це визначеність чи повна невизначеність? Яка відповідь на це питання, такий і наш життєвий шлях.
Все, що ми не можемо визначити – це Бог, а все, що можемо, Богом не є, тому що визначити – обмежити. Бог це чиста потенційність, це купа можливостей. Якщо це визначено, то це вже не Бог, тому це не може бути окреслено.
Усі, можливо, пам’ятають фільм «Соляріс», або читали книгу Станіслава Лема. Океан Соляріс може приймати які завгодно обличчя. Кожна душа існує на рівні тотальної невизначеності. Визначені тільки декорації – тільки тіло та приміщення, в якому ти живеш. І якщо ми вже є втілені істоти, ми живемо в матриці й ми самі її будуємо кожного разу.
Що ж таке матриця? Це просто форма. А за цими формами стоїть Бог і існують вони саме завдяки йому, завдяки цій невизначеності. І саме з цього ми можемо моделювати, як із глини, свої матриці. І усе, що ми сформували, потім проросте у нашому реальному житті.
Їх може бути нескінченна кількість. Скільки людей, різноманітних вчень, стільки може бути й матриць. Треба обережно ставитися до своїх бажань. Як тільки ти окреслиш в голос, ти це сформуєш і воно опиниться у світі форм, тобто у реальному житті й створиться нова матриця. Ми все одно споруджуємо їх – бізнес, родина, суспільство. І якщо це забудувалося, але воно тебе не влаштовує, важливо не повірити, що виходу немає, не повірити в те, що світ такий і є і нічого не вдієш, бо тоді ти опиняєшся в полоні, матриця твоя тебе захопить і ти звідти вже можеш не вирватися і не побачити ніяких змін у своєму майбутньому на краще.
Треба зрозуміти, що є визначеність, яку я створюю і підтримую і це не назавжди. Це тимчасово. І тоді баланс зберігається.
Ми закінчуємо існування в одній матриці, зрозумівши помилки, будуємо нову. Так зустрічаються минуле і майбутнє в сьогоденні. Звільнившись з павутиння однієї матриці та знов опинившись в іншій, ти проходиш через певні кризи. Так відбувається зростання. Увесь час ми торкаємося ніби посмішкою Джоконди матриці, впізнаючи в ній минуле і визволяємося, щоб знов опинитися в новій. У цьому сенс творіння. Це як триматися на гребені хвилі. Впізнавши матрицю і вилетівши з неї, не дай їй впіймати себе. «Світ ловив мене, та не впіймав…..Життя наше – подорож…. Людина подорожує в пошуках істини», - писав Сковорода.
Пройти скрізь усі стадії, усвідомлюючи це, не завжди виходить. Дійсність, разтотожнення, чисте мислення і створення нової матриці. Опинившись у чистому стані, нормальна людина намагається завжди звідти збігти, із цієї повної невизначеності. «Досить базікати, - скаже вона, - я все зрозумів. Що наразі треба робити?». Тобто людина намагається миттєво опинитися в дії, знову в новій матриці.
Тому у людей ще не стоїть задача одночасно усвідомлювати переходи, ініціювати їх, ще і якось взаємодіяти. Це дуже складно. Все це розподілене в нас. Звичайна людина робить все покроково. Щоб досягти такого рівня свідомості, щоб одночасно, прямо зараз - робити, усвідомлювати, змінювати(ся), створювати, треба мати велику особистісну силу. Це говорить про дуже високий рівень ефективності і є досить великим досягненням. І якщо це є, то це результат якоїсь кропіткої, великої праці. Усвідомлювати тут і зараз – це далеко не для кожної людини можливо, але тренуватися, тягнутися до цього сенс є.
Як аналогію можна для початку спробувати вправу Гурджієва. Він пропонував: ідеш вулицею та для себе проговорюєш, що ти робиш.
Коли ми щось створюємо, ми буквально усвідомлюємо, що саме ми робимо. Це висока свідомість і як термін «людина адекватна», тобто вона розуміє, що коїть. Це не часто трапляється. Людина адекватна – це стадії проходження від homo erectus через homo sapiens і, нарешті, «людина адекватна». Це ідеал, це протиприродно для нас, але водночас є найлюдське. Це ще не є досягненням людства, окрім поодиноких випадків, але прагнути до цього треба.
Яка має бути відповідь на питання: «Як все ж змінити долю? Усвідомити помилки, повернувшись подумки у те саме місце, з якого щось пішло не так, пере визначитися, тоді стара програма зникає і створюється новий напрямок руху. І як наслідок - інший життєвий шлях. Пам’ятаєте фільм «День бабака»? Сотні разів одне і теж саме і несподівано опромінення, чистий стан і людина бачить світ інакше. Створюється нова матриця і все іде вже по іншому життєвому сценарію.
Замислив Бог створити людину по образу і подобію своєму, другий крок — процес творіння і наприкінці цього проєкту все ж таки створив… по образу своєму. А подібність кудись поділася? Ми створені по образу Божому, а ось уподібнитися йому, здійснити це – потрібна особиста людська праця.