Про життя, кохання і не тільки

Якими різними бувають норми життя... Живеш у своєму вимірі, спілкуючись із людьми, яких сам у своє життя й притягнув, – і все йде звичним тором, спливає час, зростають діти. Спосіб життя, схожі захоплення, які об’єднують, постійний розвиток – і точно не сидіння на місці. Чого тільки не навчилися одне в одного за стільки років. Хтось збирав цікаве каміння, а хтось розбирався в лікувальних та кулінарних здібностях рослин; хтось захоплювався джазом і проводив просвітницьку роботу в цьому напрямі, ділився записами, а хтось знався на живописі; хтось читав Бердяєва в наметі з ліхтариком, а хтось писав вірші й цікавився сучасною літературою; хтось класно фотографував і чудово знався на цій справі, а хтось раптом почав докладно цікавитися стилем і теж підсадив. Все. Зібралися. Поїхали. Кружляєш у цьому коловороті, й для тебе це нормальний жвавий рух життя.

А хтось живе в іншому вимірі, у нього свій коловорот ̶̶ робота, дім, робота, – свій спосіб існування. Не дуже цікаво. Але можна було б навчитися чогось нового. Та ні, знову вчитися? У мене ж дітей двоє. І взагалі свекруха або теща.

У багатьох теж є діти. Лижі, дитина, рюкзак – все вписується. Та ні, складно. Треба згідно з розкладом – робота, дім, робота, город, відпустка. І це теж нормально. Виявляється, правила життя у кожного свої. Ти сам собі режисер.

Кохання... Для когось не можна разом жити до весілля, ось одружився – і тоді... А якщо не зростеться у міцну історію? З’ясується згодом, що не твоє? Помреш швидко у всіх сенсах, якщо виявишся слабкішим. Перевірити ж треба, бо не допоможуть і чари, як хто кому не до пари. «Зустрічайтеся, розбирайтеся, а разом жити – ні-ні», – кажуть іноді батьки, незважаючи на двадцять перше століття.

Коли є божевільне тяжіння, а напрями життя, хобі та погляди на багато речей все ж таки різні, із цим треба щось робити. Що саме? «Якщо розійтися неможливо, щоб не ходити околяса, треба навпаки – максимально тісно зблизитися, – розповідала колись одна людина свою історію, – і все одразу стане на своє місце, бо закоханість, як вода, швиденько спливе. Щоб не ходити потім до голови по розум, треба перевірити».

Частенько дві різні концепції життя мають місце під одним дахом. І одна на іншу наїжджає, тому що кожен прагне жити у своїй і не підлаштовуватися.

Якщо ти впевнений, що все лихо цього світу від жінок, починаючи з Олени Троянської, то не сумнівайся: саме жінки тебе і доб’ють. Якщо ти вважаєш, що люди небезпечні, вони щосили будуть тобі це доводити – й доведуть, і навпаки... Це концепції. І вони, як правило, не змінюються.... Ну, якщо ти ретельно не попрацюєш над собою.

Життя має приносити радість, а радість і кохання – синоніми, хоча кохання – це тотальний хаос. Воно з’являється непередбачувано, коли все за розкладом. І ось уже все летить шкереберть. Кохання до того ж любить свободу. Повинна, повинен і почуття ̶̶ це несумісні поняття. Ти щось хочеш зробити для іншого, а робиш це для себе, тому що сам стаєш від цього щасливішим. І де тут «повинна» або «повинен»? По-справжньому близькі стосунки завжди будуються на свободі.

Кохання не ззовні, воно всередині нас. Це наша природа. А ми граємо ролі. Дітям потрібні щасливі батьки. А батьки все життя на межі розлучення. І потім розповідають своїм дорослим дітлахам, що вони на них життя своє поклали, що все заради них. Але якщо бути чесними, за великим рахунком, поклали вони життя своє на неврози, а на дітей перекинули рахунок.

Не будемо поспішати зводити Кохання на постамент. Зустрічатися – це класно, а поєднати життя надовго – це вже зовсім інша справа. Як кажуть, «не плутайте туризм з еміграцією». Перш ніж рушати в дорогу разом, краще окреслити свої потреби заздалегідь, домовитися на березі, поки корабель не вийшов із порту.

Нерідко формула кохання виводиться з егоїстичних міркувань. А все тому, що Любов, як, до речі, і Вдячність, – це цінна валюта. Ми міняємо своє кохання в обмін на те, що люблять нас. Це призводить до девальвації. І це почуття почало поступово дрібнішати настільки, що його почали симулювати та підробляти. Сьогодні, якщо вам говорять про кохання, це, як і раніше, чудова новина, але все ж діліть подумки на п’ять.

Найщиріше почуття, яке не девальвує, – це ненависть. Вас ненавидять? Чудово, принаймні не брешуть. Хто друкуватиме монету в одну копійку? Дорого і невигідно.

Ну, а що робити, якщо все ж таки не склалося? Нічого. Головне – не піддатися анестезії. Кожен із нас – чий-небудь не зовсім адекватний друг. Треба намагатися. Не кидати ж це чудове заняття. І все буде добре в підсумку.

(По слідах Еріха Фромма)